Актуальність реформування
Інноваційні підході
Стратегічні засади
Економічна природа
Теоретические вопросы
Соціальний капітал
Законодавче регулювання
Обучающие регионы
Забеспечення зв'язку
Державне стимулювання
Правовий аспект
Конкурс на посади
Формирование механизма
Державне управління
Ресурсне забезпечення
Вимоги до кадрів
Податковий контроль
Фіскальна результативність
Оцінка впливу
Теоретичні аспекти
Державне управління якістю
Атрибутивне управління
Машинобудування
Развитие рыночных механизмов
Инфраструктура механизма
Особливості функціонування
Побудова інтегрованих
Процеси економіки
Чинники кооперенції
Управління діяльністю
Управління якістю продукції
Управління комунальною власністю
Концєпція профєсійної орієнтації
Значення освіти та науки
Про деякі проблеми та шляхи активізації
Розробка складових механізму
Особливості реформування
Соціальна культурна програма
Телемедицина в системі
Визначення об'єктивної необхідності
Сутність методологічних засад
Наукове обгрунтування
Аспекти забеспечення потреб
Система принципів
Управління зайнятістю молоді
Управління медичною допомогою
Современное состояние подготовки
Мы оказываем услуги:Бизнес в США. Звоните.
Триполиць Р.В.,
аспірант КПУ
У статті автором досліджено загальне державне управління та галузеве управління земельними ресурсами, особливості безпосереднього та опосередкованого управління земельними ресурсами, доцільність створення ефективної системи державного управління земельними ресурсами
Вступ. Економічні перетворення в Україні багато в чому визначили роль і значення управління земельними відносинами і земельними ресурсами. Це пов'язано з тим, що земля, крім її традиційних властивостей (засіб виробництва, територіальний базис, природне тіло та ін.), стала об'єктом правовідносин і об'єктом нерухомості.
Тому з'явилися нові принципи і методи управління земельними ресурсами, які дають змогу збільшити оподатковувану базу і збір бюджетних доходів, залучити інвестиції у розвиток муніципальних утворень і регіонів, створити ефективну систему забезпечення прав і гарантій для суб'єктів земельних відносин.
Одним із найважливіших факторів управління земельними ресурсами на всіх адміністративно-територіальних рівнях є система землеустрою і державного земельного кадастру, які становлять інформаційну основу державного управління територіями й економічним регулюванням земельних відносин. При цьому всі складові системи управління повинні бути адаптовані до ринкових умов.
Постановка завдання. Дослідити теоретичні аспекти управління земельними ресурсами.
Результати. Теоретичні аспекти державного управління земельними ресурсами, організації використання й охорони земель в умовах реформування земельних відносин досліджено у наукових працях відомих учених. Вагомий внесок у розвиток цієї проблеми зробили такі вчені та практики: В. Артеменко, О. Асташкін, В. Бєленький, І. Бистряков, В. Богданов, Д. Богорад, В. Боклаг, П. Борщевський, Д. Гнаткович, В. Гуцуляк, Г. Давидович, Б. Данилишин, Д. Добряк, М. Долішній, С. Дорогунцов, О. Євграфов, В. Кабакова, В. Кірсанов, С. Ковальов, М. Лесечко, А. Лисецький, І. Михасюк, О. Мордвінов, В. Мурель, Л. Новаковський, В. Нудельман, О. Панчук, В. Покшишевський, М. Спектор, М. Ступень, М. Тимчук, А. Третяк, М. Хвесик, В. Хорев, Л. Чернюк, О. Шапоренко та інші.
Суб'єкти управління поділяються на суб'єкти, що здійснюють державне, місцеве і внутрішньогосподарське управління. У свою чергу, державне управління поділяється на загальне і відомче (галузеве) управління [1].